Ти Бог. Береш рушник в смиренні //християнський вірш

Автор: Юлія Вишняк Ти Бог. Береш рушник в смиренні Схиляєшся щоб ноги омивать Це ми повинні падать на коліна І сльозами Твої ноги витирать. Святі ті ноги, що пройшли немало По тих місцях де горе, сльози, біль Ті ноги, що спішили всіх потішить Дать зцілення, відкуплення і мир Великий Бог спустився до людини Сама Любов нагнулась до землі І ноги грішним людям омивала Щоб приклад показати в цій пітьмі. Запиленні і грязні, грубі й чорні... Святий Господь в смиренні обмивав Який контраст. Як важко це осмислить Як важко людським розумом прийнять А ми Господь? Як ми порою не схожі Як важко уподібнитись Тобі Сказать "прости" порою важко, Боже, Смирення десь дівається тоді. А Ти сказав:"Я вам залишив приклад І якщо Я Владика і Творець Вам ноги омивав, схилившись низько То так робіть і ви. Я ваш Отець. І хто себе в цім світі не зречеться Хто не візьме хреста свого То той не гідний зватись сином чи дочкою Моя любов з хреста тече рікою." Якесь благоговіння й дивний трепет Охоплюють як згадую той час Коли Великий і Святий Владика Схилявся й ноги учням омивав. Петру, хоч знав зречеться тричі. І Юді, що цілунком зрадить враз І тим, що повтікають в час тривожний Коли молитись треба будуть спать Усі залишать. Та Любов не вміла тримать образу, гніватись, кричать. Любов смирилась й так усіх учила Лише в смиренні Божа благодать. Тоді омив Він ноги й нам із вами Хоч бруду там було не зрахувать Він змив все те, що ми роками Збирали по дорогах у гріхах Приймає Боже, ми Твою науку І прагнем так як Ти усіх любить Зректись себе, смиритись низько, низько І завжди по Твому слову Боже жить. #смирення #християнськівіршіпросмирення