Не молилася за мене... - Тарас Шевченко (Читає: Петро Панчук)

#shevchenko #tarasshevchenko #тарасшевченко #шевченко #kobzar #кобзар [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 212-213; 680-681.] 💡 Якщо слово Тараса Шевченка відгукується у вашій душі й ви хочете, щоб його поезія й далі жила у сучасному звучанні — буду щиро вдячний за вашу підтримку 🙏 🎁Навіть невеликий донат — це крок до того, щоб Кобзар і надалі промовляв до сердець 💛💙. 👉Підтримати канал можна тут: https://donatello.to/DmytroLeontiev 💌 Не молилася за мене, Поклони не клала Моя мати; а так собі Мене повивала, Співаючи. — Нехай росте Та здорове буде! — І виріс я, хвалить Бога, Та не виліз в люде. Лучше було б не родити Або утопити, Як мав би я у неволі Господа гнівити. А я так мало, небагато Благав у Бога, тілько хату, Одну хатиночку в гаю, Та дві тополі коло неї, Та безталанную мою, Мою Оксаночку; щоб з нею Удвох дивитися з гори На Дніпр широкий, на яри, Та на лани золотополі, Та на високії могили; Дивитись, думати, гадать, Коли-то їх понасипали? Кого там люде поховали? І вдвох тихенько заспівать Ту думу сумную, днедавну, Про лицаря того гетьмана, Що на огні ляхи спекли. А потім би з гори зійшли; Понад Дніпром у темнім гаї Гуляли б, поки не смеркає, /213/ Поки мир Божий не засне, Поки з вечернею зорьою Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене. Ми б подивились, помолились І розмовляючи пішли б Вечеряти в свою хатину. Даєш ти, Господи єдиний, Сади панам в Твоїм раю, Даєш високії палати. Пани ж неситії, пузаті, На рай Твій, Господи, плюють І нам дивитись не дають З убогої малої хати. Я тілько хаточку в тім раї Благав, і досі ще благаю, Щоб хоч умерти на Дніпрі, Хоч на малесенькій горі.