Ігор Качуровський. «Сліпучих дюн пісок нагий…». Читає Олена О'Лір

Сліпучих дюн пісок нагий То вгору йде, то вниз. Сліди од легкої ноги Заносить свіжий бриз. Щоб порив серця зник, затих, Розтанув без знаку, Мов слід сандалій золотих На сірому піску. Та не заглушить вітер злий В душі нап’ятих струн; Піщинку щастя ми знайшли Серед високих дюн.