«Fa (сонет)»

Фантазіє, ти сила чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! Де ти, фантазіє, там радощі й весна. Тебе вітаючи, фантазіє ясна, Підводимо чоло, похиленеє в горі. Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила І землю з ним веселкою з'єднала. Ти світове з'єднала з таємним, Якби тебе людська душа не знала, Було б життя, як темна ніч, сумним. Леся Українка.